Протягом січня 1995 року пройшло обговорення питання щодо об`єднання в регіональних організаціях трьох партій. Підсумував результати обговорення VIII з'їзд СДПУ, який відбувся 21 січня в Києві. 84 делегати від 15 регіональних організацій прийняли постанову про реорганізацію СДПУ шляхом об'єднання з Партією прав людини та Українською партією справедливості в єдину Соціал-демократичну партію України.

Цього ж дня відбувся IX (установчо-об'єднавчий) з'їзд СДПУ, в роботі якого взяли участь 165 делегатів цього з'їзду від регіональних парторганізацій трьох партій, які представляли 23 регіони України. З'їзд прийняв програмну заяву, Статут та Декларацію принципів СДПУ, обрав керівні органи партії. З'їзд ухвалив резолюцію про правонаступництво СДПУ від українського соціал-демократичного руху XIX - XX століть.

З'їзд обрав Головою Центральної Ради партії В. Онопенка, його першим заступником - Ю. Збітнєва, заступником - М. Гречку, членами Правління Центральної Ради СДПУ: Л. Авескулову, В. Бебіка, В. Білика (Мамалата), Є. Болгова, Ю. Говоруху, В. Гончаренка, Ю. Дворського, С. Дубовика, Ю. Журавського, М. Заріцького, В. Казніна, В. Карабаня, М. Козюбру, В. Кременя, І. Ляшенка, Р. Марутовського, В. Медведчука, О. Мустафіна, А. Носенка, І. Проценко, І. Пуришева, В. Рябіку, В. Тимофієва, В. Хаматова, М. Хандуріна, О. Чуриліна, М.Шевченка, В. Шпаковича. На засіданні Правління 28 лютого 1995 року головою Секретаріату обрано М. Шевченка, його заступником М. Заріцького.

З'їзд також затвердив документи, які орієнтують діяльність партії на здобуття влади парламентським шляхом. Головними напрямами її роботи визначено підготовку до нових виборів до місцевих органів влади та Верховної Ради України, пошук партнерів у створенні передвиборних блоків і коаліцій, вироблення й схвалення розгорнутої програми та передвиборної платформи партії. Крім цього, окремим завданням партійної роботи проголошено участь у процесі розробки і ухвалення нової Конституції України. Соціал-демократи піддали жорсткій критиці спроби різних політичних сил використати ухвалення Конституції для зміцнення власних політичних позицій, установлення авторитарного режиму, наступу на права і свободи громадян. Партія обстоювала необхідність запровадження конституційних гарантій вільного розвитку самоврядування, зміцнення структур громадянського суспільства, захисту їх від державно-бюрократичного тиску.

У липні 1995 року на засіданні Центральної Ради партії було обговорено концепцію нової програми СДПУ, а у вересні - пропозиції щодо співпраці з профспілками та іншими об`єднаннями громадян. Було ратифіковано угоду, підписану між СДПУ та Кримською партією соціальних гарантій²⁰.

Принципова позиція соціал-демократів викликала незадоволення в офіційних владних колах. У січні 1996 року Міністерство юстиції України прийняло рішення про скасування державної реєстрації соціал-демократичної партії. Протизаконні дії міністерства, які не спиралися на рішення суду, завдали значної шкоди партії (особливо з огляду на те, що під назвою СДПУ воно зареєструвало іншу партію). "Останнім часом соціал-демократи стали об`єктом неприхованого тиску з боку влади, кульмінацією якого стало позбавлення партії свідоцтва про реєстрацію. Це незаконне рішення спрямоване на позбавлення нас можливості брати повноцінну участь в політичному житті держави"²¹.

Уже після формального скасування реєстрації соціал-демократи разом з іншими центристськими організаціями в березні того ж року утворили політичний блок "Міст", до якого разом з СДПУ(О) увійшли Демократична партія України²², Партія Праці, а ще через два місяці - громадське об`єднання "Вибір"²³. Підтримали партію незалежні профспілки²⁴. Із протестом проти незаконних дій влади виступили колеги українських соціал-демократів з Польщі, Білорусі, Латвії, Литви.

27 квітня 1996 року в Полтаві зібрались 160 делегатів X (установчо-об`єднавчого) з'їзду партії від 22 регіональних парторганізацій, які розглянули питання про протизаконне анулювання Міністерством юстиції України свідоцтва про реєстрацію оновленої СДПУ і прийняли рішення про перейменування партії на Соціал-демократичну партію України (об'єднану) (СДПУ(О). З'їзд ухвалив резолюцію про правонаступництво СДПУ(О) від всіх своїх попередниць, чинність рішень всіх з'їдів СДПУ (від установчого до IX).

З`їзд ухвалив як головний програмний документ Декларацію принципів та Статут партії.

На з`їзді було зазначено, що визначальним фактором політичного життя в Україні залишається боротьба, яка "точиться не між прихильниками диктатури і прихильниками демократії, не між борцями за народовладдя і буржуазним режимом, триває боротьба між кланами, одні з яких перебувають при владі, а інші - влади прагнуть"²⁵. З'їзд закликав "не шукати, перемога якого з кланів буде меншим злом, а зосередитись на захисті паростків громадянського суспільства, які є в Україні - профспілок, місцевого самоврядування, політичних партій"²⁶.

У спеціальній резолюції щодо конституційного процесу, делегати висловилися проти проекту Конституції України, запропонованого Конституційною Комісією, "який не відповідає міжнародним документам про права людини і місцеве самоврядування". З`їзд висловився за доопрацювання проекту Конституції депутатськими групами Верховної Ради і винесення узгодженого проекту на референдум.

З'їзд доручив заступникам Голови СДПУ(О) В. Медведчуку та І. Плужникову розробити програму розбудови партії, згідно з нею прийнято рішення про створення центрального друкованого органу СДПУ(О) - щотижневої газети "Альтернатива"²⁷.

До складу Правління СДПУ(О) увійшли: Голова СДПУ(О) - В. Онопенко, заступники Голови - М. Гречка, М. Заріцький, С. Зуйко, В. Медведчук, І. Плужников, члени Правління - В. Заєць, В. Кремень, Е. Ландовський, В. Левцун, О. Мустафін, А. Носенко, С. Пересунько, Л. Хоролець, М. Шевченко.

1 липня 1996 року Міністерство юстиції було змушене зареєструвати партію під новою назвою. Протягом серпня - грудня 1996 року свідоцтва про державну реєстрацію отримали і більшість регіональних парторганізацій.

У цей період партія організаційно і політично зміцніла. Відкрито постійно діючий офіс партії, розпочався випуск газети, видавався внутрішньопартійний бюлетень "Наше Гасло"²⁸, активно зростали регіональні парторганізації, лави партії.

14-15 грудня 1996 року в Києві відбувся XI (позачерговий) з'їзд СДПУ(О). 136 делегатів від 23 регіональних парторганізацій розглянули та прийняли Програму СДПУ(О) "Добробут і розвиток", зміни до Статуту партії, дообрали керівні органи партії (зокрема, членами Правління стали О. Зінченко та Г. Суркіс).

Як наголошувалося на з'їзді, "наша партія обирає європейський шлях. Для того, щоб Україна пішла саме цим шляхом, необхідно змінити саму ідеологію суспільних перетворень. Якщо розпочнеться не "паперова", а справжня структурна перебудова економіки, якщо буде наведена дисципліна у державних фінансах, якщо буде скасована система податкових, кредитних та митних пільг для окремих фірм і підприємств і тим самим припинено розкрадання країни близькими до влади ділками, якщо буде реформована податкова система - Україна може отримати шанс вийти із теперішньої економічної скрути. Але будь-які господарські заходи неможливі без відповідного політичного забезпечення, без змін відносин між владою і громадянином"²⁹. На з'їзді також підкреслено, що в ході обговорення проекту та затвердження Конституції України, партія, разом із своїми союзниками по блоку "Міст", активно виступила на захист місцевого самоврядування, провела низку заходів з цього приводу, розробила Хартію міст України.

З'їзд закликав всіх членів партії до активізації роботи. "Наступний з'їзд буде передвиборним. Наша спільна з вами робота в наступні місяці повинна засвідчити - Соціал-демократична партія України (об'єднана) може і повинна залишатися фактором політичного життя, стати центром об'єднання сил "лівого центру" в нашому суспільстві, всіх тих, хто усвідомлює свою відповідальність за демократичне майбутнє нашої держави"³⁰. Протягом 1997 року тривала робота з розбудови партійних організацій. Однією з подій початку року можна виділити переконливу перемогу заступника Голови СДПУ(О) В. Медведчука на виборах у народні депутати України.

Вибори, дату яких визначили перехідні положення Конституції України (1996 р.), наближалися. Об'єднанні соціал-демократи активно включилися в кампанію по виборах до Верховної Ради України. 7 жовтня 1997 року Правління партії запропонувало для обговорення серед партійців склад першої п'ятірки списку СДПУ(О) у багатомандатному загальнодержавному окрузі - Л. Кравчук, Є. Марчук, В. Онопенко, В. Медведчук, Г. Суркіс³¹.

17 листопада спочатку Центральна Рада, а згодом і Конференція СДПУ(О) затвердили партійний список кандидатів у народні депутати України по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу та передвиборну програму СДПУ(О).

14 грудня 1997 року в Києві відбувся XII (позачерговий) з'їзд СДПУ(О), в роботі якого взяли участь 242 делегати. Вони розглянули політичну ситуацію напередодні виборів до Верховної Ради, що вперше проходили за змішаною системою, затвердили виборчу платформу та партійний список кандидатів у народні депутати України, зміни до Статуту СДПУ(О).

Збір підписів на підтримку списку СДПУ(О) засвідчив підтримку партії з боку виборців; реальним втіленням цього стали півтора мільйони підписів, зданих до Центрвиборчкому.

На виборах 29 березня 1998 року партія, набравши більше 4 відсотків голосів виборців, стала парламентською, сформувала свою фракцію. Успіх партії був закріплений під час виборів керівних органів Верховної Ради, формування комітетів та підкомітетів. Фракція СДПУ(О) отримала місця заступника Голови Верховної Ради України, голови комітету, 3 заступників голів комітетів, 4 голів підкомітетів парламенту.

Під час виборів партія зросла і кількісно, і якісно. Партійні організації відтепер є в усіх регіонах України. Вперше партія змогла сформувати впливові депутатські групи в місцевих радах.

Успіхи партії, які повинні були націлити на плідну роботу, не стали однаковими для всіх. Частина керівництва партії на чолі з В. Онопенком висловлювала незгоду з існуючим порядком речей³². Правління партії на своєму засіданні 17 квітня 1998 року засудило подібну критику, яка негативно впливала на імідж СДПУ(О), а також прийняло рішення про скликання ХІІІ з`їзду партії.

Незважаючи на це, В. Онопенко продовжував деструктивні дії, а наприкінці літа 1998 року взяв курс на створення нової партії. Цей процес закінчився 3 жовтня 1998 року, коли одночасно з відкриттям ХІІІ з`їзду, відкрився І (установчий з`їзд Української соціал-демократичної партії (УСДП)³³. Наслідки утворення УСДП практично ніяк не відбилися на подальшій діяльності СДПУ(О). Фракцію СДПУ(О) в парламенті залишило всього 2 з 25 депутатів (В. Онопенко та В. Левцун). Однією з причин розколу було також важко приховане бажання В. Онопенка, яке підігрівалось його найближчим оточенням, - стати Президентом України. Наявність в стані СДПУ(О) відразу 3-х кандидатів унеможливлювало б його висування в кандидати саме від партії, можливість розраховувати на її ресурси.

Схематично процес розколів та об`єднань протягом існування СДПУ(О) можна показати так:

20 Кримська партія соціальних гарантій (КПСГ) була створена в 1993 році. У 1996 році партія прийняла рішення про свій саморозпуск та входження до СДПУ(О). КПСГ трансформувалася в Кримську республіканську організацію СДПУ(О), а її голова Ю. Фікс - очолив республіканську парторганізацію.

21 Протокол Х з'їзду СДПУ(О). - Центральний партійний архів СДПУ(О).

22 Демократична партія України (ДемПУ) створена в 1990 році. У 1990-1992 рр. її очолював Ю. Бадзьо, у 1992-1999 рр. - В. Яворівський, з 1999 р. ДемПУ очолює Г. Антоньєва.

23 Громадське об`єднання "Вибір" засновано в 1994 році, Голова - І. Салій (Представник Президента в місті Києві в 1992-1993 рр., зараз народний депутат України), об`єднання поширює свою діяльність на місто Київ.

24 До складу Блоку в 1996 році увійшли Партія економічного відродження (голова - В. Шевйов), Національна конфедерація праці України (голова - О. Шейкін) та Національна конфедерація профспілок України "Солідарність" (голова - Ю. Пивоваров). У 1997 році до складу Блоку також увійшло також Громадське об`єднання "Порозуміння", яке очолював Л. Кравчук, Президент України в 1991-1994 рр.

25 Протокол Х з'їзду СДПУ(О). - Центральний партійний архів СДПУ(О).

26 Там же.

27 Виходила з червня 1996 по грудень 1998 року, наклад одного номеру - близько 10 тисяч примірників. Головний редактор І. Безсмертний (1996-1997), якого змінив на цій посаді С. Грабовський.

28 Вийшло 5 номерів протягом 1996 року.

29 Протокол ХІІ з'їзду СДПУ(О). - Центральний партійний архів СДПУ(О).

30 Там же.

31 Слід зазначити, що, це рішення не було одностайним. Так, В. Онопенко категорично наполягав на тому, що він як лідер партії, повинен очолити список. Прихильники цього залишилися у меншості.

32 Зокрема, в інтерв`ю, датованому квітнем 1998 року, В. Онопенко заявив, що включення до партійного списку Л. Кравчука, Є. Марчука та опора на рейтинг київського "Динамо" не стільки допомогли партії, скільки завадили їй здобути ще переконливішу перемогу.

33 До речі, як і ОСДПУ, так і УСДП свого часу фігурували в 1990-х роках як варіанти назви партії, але делегати зупинились саме на назві СДПУ.